Мои Телевизоры

Поговорим о школе

Шумер против Египта

Бороды, наколки, качки

Обратно в мавзолей



Про білогвардійців

Про білогвардійців

Я звичайно не фанат Білого Руху, але якістю російського офіцерства захоплювався навіть Гітлер, а вже його-то важко запідозрити в симпатіях до росіян… Але … Згадаймо, що 70 000 білих офіцерів перейшло в служіння червоним. До 1928 року дожили приблизно 50%, до 1938 — взагалі пару чоловік. Є привід замислитися… 

Чи могли білі не програти? Напевно могли, хоча в загальному проти них було все і головне — проти них був народ. Нехай він ніби і активно не чинив опір, але до білих в армії не йшов. Тобто народної армії у білих не було і це — факт. Політика ж більшовиків була куди більш гнучка. Ну от з чого селянин Лука з Рязанської губернії повинен був добровільно піти до білих? Що такого вони йому обіцяли і гарантували? «Велику Росію»? — Так вона йому до дупи. «Війну до переможного кінця»? Тобто ключів до народу у білих не було. А у більшовиків були. Тому вони перемогли.

Привертає образ білих саме внаслідок своєї трагічної приреченості, а не якогось прогресивного початку, якого, зрозуміло, там не було. Чи шкода мені їх? Я от подумав і вирішив, що все таки ні.

Джерело:

Budyon 

Рецензии

Техника

Статьи

Оперы